Настав п'ятий день нашого табірного життя. Ніч була дуже холодною, тому вранці було тяжко вставати. Ірина Олександрівна провела Горицвіт - КВЕСТ. Кожна команда отримала своє завдання. МИ подолали відстань близько 10 кілометрів. Після вечері переможців було нагороджено заохочувальними призами. Ми вчили гімн Горицвіту і співали його коло вогнища. Ми всі справились з заданням. Після такого напруженого дня всі втомлені та щасливі міцно спали.
Колісніченко Крістіна
26 липня
Зранку йшов дощ, але це не завадило нам зібратися всім табором у великому наметі. Наша вожата, Ксенія Юріївна провела тренінг з теми "Збереження ресурсів". Ми активно брали участь у обговоренні питань пов'язаних зі збереженням природних багатств, та розробляли план як можна заощаджувати.
Дощ йшов цілий день, то накрапав, то перетворювався на зливу. Така погода була для нас не звичною. МИ знали, що день пройде і на завтра знову буде сонце. Адже Карпати зустріли нас сонцем, тож і наша "Зелена оселя " також повинна принести нам справжнє задоволення. Нас поділили на групи. Ми знайомилися з дітьми з Херсону, рівного та Алчевська. Вже перше знайомство принесло масу вражень.
Після ситної вечері ми знову всі зібралися коло вогнища і співали пісні під баян Ярослава Петровича. МИ співали "Черемшину", "Гуцулку Ксеню", розучували гімн Горицвіту та багато інших красивих і мелодійних українських пісень.Спати ми пішли втомлені, але щасливі та веселі.
Бреславець Даша
Дощ йшов цілий день, то накрапав, то перетворювався на зливу. Така погода була для нас не звичною. Але ми знали, що пройде день і обов'язково з'явиться сонце, адже Карпати зустріли нас з сонцем і наша "Зелена оселя " повинна нам принести насолоду. Так було чудово, що ми були поділені на групи, ми знайомилися з іншими дітьми, спілкувалися і це нам дуже подобалось.
Мех Наталя
25 липня
Почався новий день нашого табірного життя. Ми очікували незабутніх вражень від наступного походу. Табір йшов у гори. 40 дітей та 7 дорослих за 6 годин подолали 14 км. шляху до гори Грофи. Йшли довго, але весело. У кожного був свій загадковий настрій. Для нас такий складний перехід був справжнім випробуванням. Своєрідним випробуванням сили духу, мужності, почуття товариськості.
Йшли, долаючи перешкоди з завалів дерев в долині річки, наслідків минулорічного паводку.Близько 15.00 були коло будиночка для туристів. Дерев'яний зі зручними сходами він зазнав руйнування через пожежу, але його відбудували самі ж люди. кожен ніс на гору дошки чи каміння для його відбудови. Відбудували будинок усім миром. він зараз приймає перехожих. Можна відпочити і навіть переночувати. Там облаштувалися на ночівлю туристи з Польщі. МИ перекусили і піднялися вгору. Почав накрапати дощ, підйом ставав усе складнішим, але ми йшли вперед. Йти було важко, згадував Роман Смірнов, сильний пронизливий вітер тріпотав наші дощовики. Але ми допомагали один одному та йшли вперед. Тільки година переходу відділяла нас від вершин Грофи. Ми були вище хмар. Нічого крім тиші, та позначок маркування, що вказували на шлях для туристів, щоб не заблукали. І ось після стрімкого підйому. Вершина підкорилась - 1748 км. ми здолали. Заспівали гімн України та табору "Горицвіт" і під дощем у дощовиках , під пронизливим вітром ми поверталися до табору. Так. ми поверталися під проливним дощем, але відчуття особистої перемоги над собою, страхом, висотою, безсиллям було сильнішим. Навколо височили гори, між ними виднілися хмари, ми торкалися їх руками і здавалося, що кожен - повелитель стихії.Ми йшли щасливі, до табору, до мами Люби, до вечері, яка здалася нам нам найсмачнішою за будь яку іншу.
Смірнов Роман
Оксана Миколаївна
24 липня
Почався ранок. Прокинулися під скреготання коліс. Спочатку на станції П'ятихатки дівчатка мліли, коли побачили масу м'яких
іграшок на пероні (особливо Жанна) зайці, Вінні - Пухи та останні
представники пухнастого царства цілих 20 хвилин милували нас. Їхали
весело. Вранці дівчатка спробували розпочати табірне життя. Але хлопці
прокинулися і зубна паста залишилась тільки на Роминому носі, але й ту
витерли. Так Роман і не відчув, що то було.Вранці милувалися
краєвидами.
Ще майже 6 годин ми добиралися до табору маршруткою, добре що замовили
її заздалегідь. Втомилися, але на нас чекав теплий час, бутерброди,
теплі слова нашої мами Люби та директора табору - Лади Маланій, а ще -
облаштування території та купання в найчистішій річці Європи - Лімниці.
23 липня
Саме сьогодні, погожого липневого дня, справдився вислів: "Дорога кличе!". В дорогу відправилися 11 гімназистів - членів Євро-клубу: Кривенок Таня, Бреславець Даша, Мех Наталя, Колісніченко Крістіна, Кравець Алла, Овчарук Жанна, Моргун Таня, Чепурний Женя, Смірнов Рома, Застава Микола та Прокопів Ілля, що приєднався за два дні до від'їзду. Довго пакували рюкзаки та сумки. І ось, справдилися надії: дорога покликала у подорож до наметового табору "Горицвіт", що розташований на схилах Горганських вершин у 4 км. від с.Осмолода Рожнятівського району, що у Івано-Франківській області. Без спізнень ми вирушили до міста Апостолове, бо на потязі Запоріжжя - Львів ми вирушали до м. Тернопіль. Було жарко, душно та довго, але це того було того варто.
Доброго дня Оксано Миколаївно. Ознайомився з записами вашого колективного щоденника. Дуже радує самостійне залучення самих дітей до створення записів. Я думаю ви розумієте, шо я маю на увазі. Природа Карпат зачаровує і кожен раз нагадує людині, шо вона являється не просто вінцем природи, а її невідємним елементом. Спостерігається позитивна емоційність від отриманих вражень, я думаю тепер у дітей не буде проблем при написанні твору "Як я провів літо". З кожнем кроком, долаючи силу тяжіння, людина наче піднімається над самим собою. А тому досягчувщи мети, вона бачить не тільки безкраї простори, а я думаю усоблює себе з природою і стає її невідємним поєднанням. Тому бажаю всім участникам в учбовому році і не тільки в році, щоб кожен день був для вас тим "кроком", яким ви б піднімались над "вчорашнім собою" і досягли кожен із вас свого результату.
Бажаю успіхів!
З повагаю А.Л.
PS: Оксана Микодаївно - молодець... ... як завжди...
Шановний Андрію Леонідовичу, дякую за схвальні відгуки про нашу спільну з дітьми роботу. Це добре, що є люди які розуміють і підтримують. Оксана Миколаївна
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
