Серед степів село моє чудове

Там на світанні запахи медові,

Теплом вітрів овіяні степи,

а в цьому краї народились ми.

Села, як і люди, мають свої біографії. У кожного вона своя. Маловідомі сторінки історії Високопілля в різні роки досліджували випускники гімназії Романов Роман, Ясінська Тетяна, Чепікова Яна, Шеремента Олександр, Шукюров Самір, Потапенко Ілля, Павленко Ірина. Саме матеріали їх досліджень лягли в основу заходу.

Відкрили захід наймолодші євроклубівці – Бреславець Інна та Колісніченко Костя. Мелодія дитячих сердець була наповнена любов’ю до рідного краю, рідних та друзів і всіх навколо. Вони сколихнули серця запрошених гостей.

Радість річниці з нами розділили: завідувачка музеєм історії селища Зікрач Галина Афанасіївна, вчитель – краєзнавець, колишня завідувачка музеєм Лебідь Надія Петрівна та голова ради ветеранів, колишній директор Високопільської школи, що працювала колись у стінах гімназії – Денисенко Галина Миколаївна.

Віртуальна презентація розпочалась з перших років заснування селища. Овчарук Жанна розповіла, що згадки про територію, на якій розташований сучасний Високопільський район, можна зустріти в творах древньогрецького історика та географа Геродота з Галікарнасу, який жив у V віці до н. е. І ось на слайдах з’являється незаселене Дике поле і повноводний у ті часи Інгулець. Можливо, саме тому, цей край потім і облюбували скіфи – землероби, а пізніше – запорізькі козаки.

Галина Афанасіївна Зікрач презентувала пергамент, який було знайдено у 40 – х роках минулого століття під фундаментом колишньої лютеранської церкви з іменами перших керівників селища. Цікаві фотографії з музейного архіву, спогади старожилів, рукописи – все було цікаво.

Перші роки заселення. Бреславець Даша шляхом співставлень фактів, вивчення документів, опитування довоєнних жителів Високопілля встановила, що серед перших сімей були колоністи Нейбергери, Фаст, Остери, Ренбольти, Попп, Вальтери, Конрати.

Надія Петрівна Лебідь розповіла про долі нащадків колишніх перших поселенців. Затамувавши подих гімназисти слухали про тяжку долю тих, хто ходив колись тими ж стежками що й вони, дорослішали, створювали родини.

Яким було життя першопоселенців в умовах сухостепового півдня розповіла Моргун Тетяна. Вже не перший рік дівчина досліджує природні умови району і впевнено говорила про те, як важко було першопоселенням боротися зі стихією: суховіями, підтопленням та браком питної води.

«З притаманною німцям акуратністю, старанністю і передбачливістю будувався двір і всі господарські споруди» - цими словами розпочала Алла Кравець розповідати про те як колоністи забудовували власну садибу. Олег Пуценко та Беспалий Максим  продовжили розповідь і відмітили, який порядок був у селищі, що разом з німцями у селищі жили представники і інших національностей. Поступово у селищі склалися чотири общини: українська, німецька, російська та єврейська. Вони були різними за чисельним складом, проте відігравали примітну роль в житі волосного центру.

Кривенок Тетяна, Мех Наталя, Колісніченко Крістіна та Береза Юлія зібрали інформацію про господарське життя колоністів, про страшні роки виселення та сьогодення німецької общини селища.

Останньою сторінкою була історія нашої гімназії. Вікторія Курочка розкрила маловідомі сторінки історії закладу який для кожного з присутніх став другою домівкою. Саме так назвала Галина Миколаївна заклад у якому була господинею довгих 13 років. Кожне слово про рідну гімназію сказане гостею відбивалось у дитячих очах та душах. Адже, уявіть тільки, що у закладі у 60-х роках навчалось 1400 дітей. Подиву не було меж. А потім розповідь про Віктора Яковича Кузьменка, про тяжкі післявоєнні роки та презентація вулиці Садової на якій проживає Галина Миколаївна. В дарунок гостя залишила пожовтілу від часу рідну і близьку всім газету «Жовтневі зорі» (так раніше називалось «Високе поле») зі статтею про Кузьменка та екземпляр збірки «Іду землею» - як перші експонати стенду про письменника – односельця.

Швидко сплинув час, і треба було прощатись, а так хотілось ще щось почути, потримати в руках фотографії які принесли дорогі гості.

Зустріч поколінь відбулася у теплій та дружній атмосфері.